Суперечливе і різноманітне культурне життя України:
позиції, думки, події, персоналії.
Інформація, що подається в даному розділі — полілінгвістічна, тобто викладена не тільки українською мовою. Писати про будь-яку з національних культур лише тільки мовою цього ж народу — означає змиритися з вузькістю ангажованого погляду.
Культурні здобутки будь-якої нації є надбанням усього світу, і, безумовно, кожен, хто зацікавлений у максимальній інтенсифікації культурного життя свого етносу, буде вітати той факт, що матеріали, присв’ячені творчості цього єтносу, представлені для широкої і різномовної аудиторії.
Окрім цього, обмежувати обговорення тих чи інших проблем культури лінгвістичним бар’єром, використовуючи лише автохтонну мову — абсурдно, саме тому є величезна кількість наукових, мистецьких та філософсько-антропологічних робіт, присвячених культурі тієї чи іншої національності, що не написані на рідній для неї мові. Ситуація, коли у просторі дискусії культура країни представлена за допомогою різних мов, є нормативною для повноцінного її осягнення і служить соціокультурному збагаченню новими точками зору, ідеями та позиціями.
Р. Кулешо
Кому з письменників добре в Україні?
1. Тому, хто талановитий?
2. Тому, хто пише українською?
3, Тому, хто пише російською?
4. Тому, хто пише талановито і «в струмінь»?
5. Тому, хто до таланту — і близько ніяк, але пише
«в струмінь»?
6. Тому, у кого Гаманець з великої літери (коханець, коханка, спонсор, інвестор — що те ж саме)?
7. Або тому добре, хто просто пише, не переймаючись
з приводу імені, слави, — а долі та сенсу творів?
Варто було замислитися — близько до поверхні вже не один і не два варіанти. Ще не надуманих, не виуженних з замулених, потаємних глибин.
Перш за все: а чи можна це питання визнати актуальним? Чи не є воно порожньою забавою, безтурботного творчого народу? Де кожен, як це відомо — ексцентрик, геній. Геній, не залежно від того, це особиста думка, або визнаний факт … На часі питання? Дійсність і матеріали авторів сайту переконують- Так, актуальний:
(«О ВРЕМЕНИ, О СЕБЕ, И О РУССКОМ ПИСАТЕЛЕ В УКРАИНЕ». И. Глебова; «ЗАПАД ЕСТЬ ЗАПАД, ВОСТОК ЕСТЬ ВОСТОК»… И. Глебова; «О ВРЕМЕНИ, О СЕБЕ И ОБ УКРАИНСКОМ ПИСАТЕЛЕ В УКРАИНЕ». Л. Выровец). — Опубліковано раніше тут, на сайті
Простота слова і логіки мого відображення не свідчать про легкість роздумів, а навпаки переконують у вдумливому підході до цієї теми.
Намагаюся завжди уникати банальностей, але вона, вперто лізе в очі яскравою тріщинкою, «червоною ниткою»: — «Ми маємо рацію, а ви — ні! Ми більш законні, а не ви! ». Історичні, юридичні, образи, звинувачення, докази — як повінь, нескінченні. І неминуче гуртуються небайдужі в полеміці поміж пунктами 2 і 3.
Я російськомовний, в середовищі україномовних і російськомовних авторів Україні. У творчому процесі завжди є складова: «Боротьба». Процес, насамперед, внутрішній: образ, думку, відображення, з метою спонукати інших через сюжет і образи твору замислюватись. Боротьба зі своєю буденністю, горіння, на користь народжуваного у творчих муках твору. І боротьба за читача — це факт (а інакше навіщо ця внутрішня, не без жертовна і не безкровна боротьба?). Але мені не спаде на думку виборювати читацький простір шляхом витіснення інших. Інакомислячих, інакоговорящіх.
Життя не підтримає і не виправдає витіснення. Адже варто лише замислитися — і тоді зрозуміти нескладно — література має бути багатомовною, і інакоговорящіх не існує. Якщо ми маємо думки, сумління і почуття, нехай на різних мовах — звідки ж інакоговорящіе? В думках, почуттях і сумлінні — людина єдина.
Я не поліграфіст — видавець. Це я несу до друкарні замовлення на друк книг. А до мене приходить автор. Поліграфістам тут явно пощастило, я ж не можу скаржитися на відсутність спілкування з авторами. Тому без коливань, відразу, надав сім варіантів питань — у відповідь на одне запитання. Мені не потрібно вигадувати, я все взяв з життя.
Знаю: відповідь не буде відповіддю, якщо за ним немає висновку — а тільки інші питання. Пам’ятаю …
Така відповідь є. Лаконічна, нескладна відповідь:
— Письменникові ніде не буде просто і легко, і добре, ніколи і ніде. Він в наш час так само, як і славетні пращури, Мистецтву служить. На благо ближнього живе, а не на своє. Розпинаючи ближнього докорами на дибі правди, (яка у кожного, на жаль, існує своя …) поклавши на плечі опонента тягар хибних вчинків та помилок минулих років — автор ризикує втратити свою працю даремно.
Нескінченна суперечка про чесноти, вічність та всесвіт. Час — йому це властиво, — зітре емоції. Побратими по перу, ми Слову служимо, а Слово має силу, не розділяти а об’єднувати різнобарвні світи!
Особливістю сайту буде те, що ніколи я не вигукну: «Вимкніть мікрофон!». Не відвернуся, і не прийму іншої демонстративної пози.
«Я мирно налаштована людина, я не дозволяю собі агресивних випадів у бік людей, які сповідують чужі мені ідеали» — Л. Вировець.
Значить, я не самотній. Значить, буде полеміка — ми продовжимо — я не захлопніть її особистою думкою з персональної трибуни.
Василь Добринін
************************
Творчий вечір Олександри Ковальової «Це я за коником біжу»
6 вересня 2012 року у Харківському літературному музеї відбувся творчій вечірОлександри Ковальової під назвою «Це я за коником біжу». Формат зустрічі – спілкування у неформальній творчій обстановці – поетеси, її прихильників, друзів та колег на літературному поприщі. Творча зустріч поєднала у собі поезію та пісні, створюючи святкову атмосферу вечору. Тут було все — і ностальгічні спогади про минуле, про творчий шлях, підтримка та розуміння близьких духом людей.
Тропи прочан: Мандри залишають спогади…
О’Лір Олена. Прочанські пісні: Поезії і переклади / Олена О’Лір. – К.: Вид. дім. «Києво-Могилянська академія», 2006. – 143 с.
Мандри залишають спогади… Хто такі прочани? Куди ведуть їх сліди, що ми бачимо? «Прочанські пісні» – поетична стезя до об’єкта, якому возносять молитви і пишуть гімни, і для Олени О’Лір Ірландія – це те саме святе місце, кінцева зупинка, або, користуючись тим міфологічним кодом, до якого апелює авторка – Авалон, кельтський священний острів.
Намагається бачити серцем і думати головою…
Міжнародний етнографічний фестиваль
Організатори фестивалю: Творча Майстерня ЕтноТолока
За підтримки Міністерства культури України
Партнери: Національний центр народної культури, Музей Івана Гончара, Навколосвітній Караван, «Інтеркультура», Національний музей народної архітектури та побуту України
Концепція: Головним завданням фестивалю є відкриття українцям забутих народних традицій, пробудження гордості за рідну музичну культуру та безцінну історичну спадщину! Саме під час фестивалю відвідувачі зможуть побачити всю атрибутику старовинного жнивного обряду, власноруч викувати СЕРПА молотом, спробувати зжати СНОПА, обмолотити його на ТОКУ, перемолоти ЖОРНАМИ зерно на борошно, і, замісивши тісто, випекти запашний сільський хліб. А кожен хто жатиме зможе долучитися до встановлення — ВЕЛИКОГО СНОПА. Фестивальні заходи – альтернативні види розваг для дітей, численні майстер-класи народних ремесел для молоді, великий вибір концертних майданчиків, ярмарок виробів народних майстрів, виставка антикварних речей. Традиційно після жнив в період, пов’язаний з літнім сонцестоянням, наставав час, коли повсемісно гулялися ВЕСІЛЛЯ. Гості фестивалю зможуть особисто долучитися до справжнього українського ВЕСІЛЛЯ та відчути об’єднуючу силу весільної та жнивної обрядовості, а в очах молоді традиційне весілля набуде нового значущого змісту.
Люцина Хворост
ЗАХИСТИТИ УКРАЇНУ В СОБІ
ЗАХИСТИ УКРАЇНУ В СОБІ
Захисти Україну в собі…
25 грудня, на схилку старого року, я мала нагоду заохотити вітальним словом студентів-учасників харківського обласного етапу Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Конкурсантів прийняв у своїх стінах Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.
За ліком цьогорічний конкурс – одинадцятий; однак від аналогічних конкурсів попередніх років його відрізняє одна дивна особливість: цьогоріч уперше Міністерство освіти і науки України не виявило організаторської ініціативи. Ураховуючи загальну хворобливу ситуацію в гуманітарній політиці – факт кричущий. Це не службове недбальство. Це – ще один епізод злочинного поневаження всього українського в Україні.
Лариса Выровец
Л. Выровец: О времени, о себе и об украинском…
…Левобережье дало стране уникального поэта, лучшего переводчика восточной поэзии Василя Мисика; Василя Стуса, сгинувшего в лагерях Сибири; ученого и талантливого поэта Миколу Руденко… На Слобожанщине родился Борис Гринченко, составитель 4-томного «Словаря української мови». В нашем родном Харькове родился, жил и работал Гнат Хоткевич, талантливый писатель, кобзарь, всесторонне одаренный человек. Микола Хвылевой, бросивший девиз «Геть від Москви!», также был нашим земляком. Даже фамилия у него была русская — Фитилев. (Этот список можно продолжить, но формат статьи не позволяет.)
Всемирно известный языковед-славист и литературный критик Юрий Шерех-Шевелев, также рожденный в Харькове, в одной из своих книг писал, что на Правобережье лучше по-украински говорят, а на Левобережье — лучше пишут…
Ирина Глебова
О ВРЕМЕНИ, О СЕБЕ, И О РУССКОМ ПИСАТЕЛЕ В УКРАИНЕ
Василий Добрынин
Кому из писателей хорошо в Украине?
Прежде всего: а можно ли этот вопрос признать актуальным? Не есть ли он праздной забавой, пустой заботой творческого народа? В котором каждый, как это известно – эксцентрик, гений. Гений, не зависимо от того, это личное мнение, или признанный факт… Актуален вопрос? Действительность и материалы авторов сайта говорят о том, что Да, актуален:
Відкриття нової постійної експозиції
«Григорій Сковорода. Мандрівка за щастям»
у Харківському Літературному музеї.
«Воістину, моя самотність відкрила мені небо!»
Мандрівка стежиною життя у кожного своя. Але іноді трапляється, що ці стежки торкаються, перетинаються і поруч йдуть далі. Бо відкривається щось спільне, щось нероздільне, велике та духовне, що допомагає нам пізнати сенс свого й чужого буття. Адже завдяки цьому ми намагаємось жити, не схиляти голову у скрутному становищі та розуміти, наскільки багатогранний цей дивовижний світ. Зміст людського існування – подвиг самопізнання.
Українська сторінка 
Уведомление: Кому з письмєнників добре… | Українська сторінка